Перун і Тор – боги грози і блискавки. Перун – головний бог слов’янського пантеону, а Тор, син Одіна – представник скандинавського. Чи багато спільного у цих древніх міфічних героїв, окрім, власне, грози і блискавки?  

Читайте у авторському матеріалі журналістки та дослідниці міфології світу Діани Будкевич. 

Якби вас попросили описати древні міфологічні вірування одним словом, яким би воно було? У мене особисто, напевне, «могутність» або «міць». Усе тому, що у самих зародках міфи були покликані пояснити переляканим людям найсильніші і найвпливовіші стихії навколишнього середовища. І захистити маленьке людство від них. Вогонь, вода, ніч, вітер – усе навколо чатувало і вислідковувало бідненьку давню людину, тож тій доводилося задобрювати кожне божество і поклонятися йому у благоговінні. І чи не найстрашнішою і найчарівнішою силою старого світу була люта гроза. 

Буря нищила. Буря напувала землю і надихала її на добрий врожай. Небесна стихія гуркотіла, лякала, захоплювала і ніби щось промовляла. Саме тому божество, яке було покровителем грози, зазвичай займало чільне місце у пантеоні. Не виключенням була і слов’янська міфологія. Ну і, звісно, моя улюблена – скандинавська!

Перун і Тор – два боги з різних міфосистем, але з майже однаковими функціями. Так, вони обоє підкорили бурю, вони обоє стали могутніми, вправними і великими богами грози і блискавки. Та все ж у дечому ці богатирі таки відрізняються. Отож, давайте викличемо на двобій скандинавського Тора і слов’янського Перуна, і подивимося – хто кого. Ой, хто є хто!

Зовнішність Перуна і Тора

Хто може приборкати саму дику блискавку? Звісно ж, лише міцний і дужий чолов’яга! І Тор, і Перун були саме такими. Перуна описують як кремезного чоловіка з рудою бородою і золотими вусами. Втім, для слов’ян характерною зовнішністю була ще й «темна сторона». А тому Перун часто зображувався як чорноволосий і темнобородий чоловік. Тор же теж мав велику бороду – символ чоловічої сили, але вона завжди була вогняною, рудою. Вже трохи різні, правда?

Тор
Тор
Перун
Перун

Зброя та атрибути Перуна і Тора

Зброя та атрибути цих богів теж були відмінними. Перун полюбляв лісові простори, його священним деревом був дуб. З деревини витесував собі бог зброю – руків’я меча, стріли, лук. Ганяв Перун небом і з каменями та сокирою. Це була типова зброя та знаряддя для слов’ян.

Перун полюбляв лісові простори, його священним деревом був дуб.

А от Тор мав лише одну смертоносну зброю – це магічний молот Мйольнір. Ніхто не міг підняти його, окрім самого бога, а з силою Мйольніра зрівнятися – й поготів! Це досить нетиповий атрибут для бога, але саме тому, що Мйольнір – це молот, бог ставав ближчим та ріднішим для простих людей. Були у Тора й інші атрибути – пояс сили та рукавиці. Саме вони забезпечували богу перевагу над його ворогами – велетнями. Перун же не потребував додаткових магічних амулетів та підсилювачів. 

Мйольнір – магічний молот Тора. Ніхто не міг підняти його, окрім самого бога, а з силою Мйольніра зрівнятися – й поготів! 

Місце Перуна та Тора в пантеоні

Цікаво, що і тварини, на яких їздили по небу ці два могутні бога, були різними. Перун мчав на конях, а от Тор – на запряжених в колісницю козлах! Благородні коні були однією з ознак статусу Перуна. Він був головним богом слов’янського пантеону. Наші предки жили на родючих землях, а тому їхнім основним заняттям було землеробство. Тож вони воліли поклонятися богу плодорідної, живильної грози. Менталітет же скандинавів – відрізнявся. Вони жили в холодних і суворих умовах, тож не могли прогодувати населення. Тому для скандинавів важливіше було розширення володінь, пошук битви заради завоювань. Саме Одін як бог шаленої війни, закликав до насильства і завоювання земель. Тому і став головним. А його син Тор зайняв почесне друге місце у рейтингу божественних улюбленців.

Перун був головним богом слов’янського пантеону.

Прибічники Перуна і Тора

Оскільки Перун був ватажком небесного війська і взагалі – найважливішим богом ранньослов’янського пантеону, то його обожнювали всі! От справді, кожна дитина і кожна домашня тваринка заворожено дивилися на дерев’яні скульптурки Перуна. А якщо серйозно, то Перун був богом-покровителем як князя і його елітної дружини, так і черні та простого люду. А от Тору пощастило не так. Знайдені численні молоточки Тора у домівках свідчать про те, що його шанував в більшій мірі простий люд. Конунги ж і знать вшановували Одіна — бога, який обіцяв їм звитяжні битви і Вальгаллу. Тому все, що залишалося Тору – це самотньо мандрувати крізь світи и захищати від велетнів своїх улюблених людей.

Тор – син Одіна. Його шанував простий скандинавський люд.

Доля Перуна та Тора

Кардинально відрізняється і доля Перуна та Тора. Слов’янський бог був безсмертним. Люди вірили, що йому не загрожує жодна невідома сила. Та і долю свою він вже звершив – переміг ворога-змія і врятував світ від загибелі. Тепер може розслабитися і спокійно напувати землю водою, аби на ній ріс рясний врожай. Тобто, головна битва Перуна – в минулому. А в Тора – навпаки! Страшний бій зі змієм Йормундгангом – лише попереду. І кінець її буде геть не таким щасливим, як у Перуна. Тор смертний. Більше того, бог помре у битві з ворогом. Він знає це пророцтво! Чи не трагічно?

Місця поклоніння

Але давайте повернемося до чогось не такого фаталістичного. Наприклад, до того, як відрізнялися місця поклоніння цим богам. Для Перуна будували розкішні капища. Це наче храм під відкритим небом. Уявіть собі святилище округлої форми десь на вершині пагорба чи на широкій поляні. Основний постамент – кап – був вирізаний з «чоловічого» матеріалу. А це камінь, дуб чи в’яз. Він обов’язково вищий за людей, які моляться тут, аби показати «вищість» Перуна. Перед ним – жертовний камінь чи колода, а навколо – очисні вогнища. Їх зазвичай було шість, и плюс одне посередині. А біля ватри – велика дерев’яна чи кам’яна статуя Перуна. Просити допомогу до бога сюди приходять лише чоловіки! Бо в жінок є свої богині – Мокош чи Додола. 

А тепер уявіть храм Тора. Широкі палати і закритий дах. Сюди приходять як жінки, так і чоловіки. Під час Йулю – зимового свята – жінки одягали червоний одяг. Він був символом саме Тора. Однак, цьому богу найчастіше поклонялися вдома (згадайте знайдені молоточки!) І саме мініатюрні символи Мйольніра носили на шиї. Їх одягали на новонароджених, молоточки вбивали в кіл, який позначав межу володінь, ним освячували поріг дому та шлюбну церемонію, а також клали в поховальне вогнище.

Способи жертвоприношення

Відрізнялися й способи жертвоприношень богам. Для Перуна їх влаштовували в капищі. Зазвичай на спеціальному камені робили «требу» – це певна тваринна жертва богу. Оскільки кінь був священною твариною Перуна, саме його найчастіше приносили в жертву. Після того підносили чашу з медом і кожен з присутніх підіймав келих на честь бога. А наприкінці влаштовували символічний поєдинок, а переможець вважався втіленням Перуна. Жертвоприношення Тору були жорстокіші. Найвідомішим їхнім центром був храм в Упсалі. Саме там один раз на дев’ять років убивали по дев’ять жінок і чоловіків та вивішували їхні тіла в лісі – як дарунок могутньому богу і подяку за його захист.

 

Ух, здається розібралися! Перун і Тор, як виявилося, не такі схожі, як ми собі думали. Однак, я вважаю, найголовнішою рисою, яка їх об’єднувала була любов до людей. Вони дарували їм родючу грозу та силу, вони опікувалися і захищали від ворогів. Думаю, хоча б за це ми можемо їх любити. Правда?

 

Діана Будкевич 

Шанувальниця скандинавської міфології, дослідниця міфології світу, власниця міфоблогу @mifomandry, журналістка